НПП «Гуцульщина» інформує та застерігає

Відкриття сезону полювання на хутрового звіра (з 2 листопада до 30 грудня) згуртувало збуджених мисливців і занепокоїло екологів та небайдужих. …Надто багато стрільби долинуло звідусіль, особливо з околиць низинних сіл. Звичайно, справжні мисливці (а у нас лишень аматорське полювання) є й справжніми природолюбами, проявляють неабияку бережливість природи і докладають зусиль до примноження поголів,я мисливських тварин. І результати таксації свідчать про стабільну тенденцію до їх щорічного збільшення. Справжньому мисливцеві головним є вишуканий відпочинок на природі в колі друзів-однодумців, а не кількість добутої дичини. Зрештою, це задоволення ще й досить дорого коштує. В той же час держава настільки слабо фінансує діяльність, наприклад, Українського товариства мисливців та рибалок, що цій громадській організації немає іншого виходу, як поповнювати свої матеріальні видатки шляхом збору внесків і реалізації відстрільних карток та ліцензій. До всього — щойно відкрите полювання на хутрових звірів наклалося в часі з раніше відкритим полюванням в мисливських угіддях Прикарпаття на диких парнокопитних (з 6 листопада до 30 грудня). До речі, чисельність копитних в Україні є у 10-20 разів меншою за потенційно можливу. Отже, є потреба дати можливість цим тваринам розмножитись ще більше. Чимраз голосніше звучать обґрунтовані думки спеціалістів, навіть зареєстровано законопроект у Верховній Раді України про запровадження на теренах всієї України, за винятком приватних мисливських угідь, скажімо, трирічного мораторію на полювання задля відтворення популяції мисливських тварин.

Мені трохи додає оптимізму підслухана якось розмова знайомих мисливців з Смодної. Вони говорили не про гектари угідь, що припадають на одного мисливця, а про кількість дичини, котру варто виростити… То говорили справжні мисливці! Доброго слова вартують усі мисливці Косівської районної організації УТМР (голова Ярослав Сусак) за впорядкований навесні цього року в Хімчині вольєр площею 0,5 га для розведення зайця-русака з подальшим випуском у природу. Сьогодні в цьому вольєрі тимчасово перебувають 12 зайців, що для поліпшення стійкості імунітету звезені з Буковини, Калуського та різних сіл Косівського районів.

Говорячи про мисливство, як галузь народного господарства, мусимо не обминути належною увагою і браконьєрство – явище, котре перекреслює добрі намагання державних та громадських природо охоронних органів і самих мисливців щодо вибіркового полювання та збереження й збільшення поголів,я дичини. Саме тепер активізувалися жадібні стрільці-неформали. Це хвилює вдвічі сильніше, бо додається до уваги побутуюча мораль: що є живого поза людськими обійстями, стайнями і царинками – то нічийне та й доступне усім; «а вийдемо з біди, зажиємо май ліпше – то й не будемо ківати дичину». Це хвилює дужче втричі ще й тому, що з їх вини надто низький приріст видів тварин, занесених до Червоної книги України, наприклад , рисі (90% української популяції якої зосереджено в Карпатах) і ведмедя, в котрих категорично заборонено стріляти. Аби конкретизувати читачам шкоду від браконьєрів, наведу такі цифри: в 70-х роках в Українських Карпатах спостерігалась найбільша чисельність ведмедів – близько 1300 особин; 1991 року, наприклад, їх обліковано 597, 1995-го – 474, 1998-го – 396. На кінець другого тисячоліття залишилось 360 тварин. За 1990-2000 роки мисливці відстріляли 6 ведмедів. Щодо відстрілу браконьєрського, то він, за підрахунками Миколи Гунчака з Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва (м. Івано-Франківськ), міг досягати 80-90 голів на рік. Тепер чисельність ведмедів в Українських Карпатах є критичною і становить не більше 250 особин, тобто зменшилась вп,ятеро за останні 40 років. Будьте певні, аналогічна статистика браконьєрства стосується й інших великих ссавців Карпат. А що дичина – загальнонаціональне добро – їм якось не вміщається у голові. Хоча, після Майдану, є надія: і цей патріотизм досягне усвідомлення гідності. Дуже хочеться, аби ця і подібні статті обов,язково потрапляли перед очі практикуючих та й потенційних браконьєрів, аби вони усвідомили, що незаконне добування дичини трактується не як просте злодійство, а як порушення правил полювання з відповідними правоохоронними наслідками. Зрештою,

На жаль, сприяючими факторами браконьєрства є низький рівень життя людей, мала ефективність охорони за відсутності належних спецзасобів зв,язку, індивідуальних засобів захисту, автомобілів з підвищеною прохідністю.

Всім варто нагадати, мисливець під час полювання зобов,язаний мати при собі та пред’являти на вимогу осіб, уповноважених здійснювати відповідний контроль згідно Закону України «Про мисливське господарство та полювання»: посвідчення мисливця; щорічну контрольну картку обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (відстрільну картку); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання; паспорти на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання. За порушення цих вимог та за незаконно впольовану дичину на спійманого браконьєра чекає правосуддя з чималими штрафами додатково. Лишень за одного вбитого кабана порушнику доведеться викласти штрафних 10 тисяч гривень.

За 2014 рік (станом за 3-й квартал включно) службою державної охорони проведено 95 рейдів і складено три протоколи про порушення адміністративного законодавства на території НПП «Гуцульщина». З листопада ця охоронна робота активізована й фахівцями Державної екологічної інспекції разом з громадськими екологами.

В усіх мисливських угіддях варто мати відтворювальні ділянки, на котрих заборонене полювання. Косівська організація УТМР таку ділянку має. В певній мірі функцію гарантованого спокою для тварин виконує і територія природно-заповідного фонду, тобто НПП «Гуцульщина», де не лише не можна полювати, а й просто стріляти і тим самим лякати живність. Для цього, — наголошує провідний інженер з охорони тваринного світу відділу державної охорони природно-заповідного фонду Василь Пецюк, — в Косівському, Шешорському та Старокутському природо охоронних науково-дослідних відділеннях на текучий осінньо-зимовий період заготовлено 800 кормових віників, 800 кілограмів сіна та достатньої кількості солі-лизунця для підгодовування дикої фауни. Тут місце мисливцям з фото та відеокамерами в руках. Повірте, від їх трофеїв кожен матиме задоволення значно більше, аніж від вбитого звіра чи птаха.

Василь Шкурган