Вода у тебе немає кольору, немає смаку, немає запаху, тебе неможливо описати, люди тобою насолоджуються, при цьому не розуміючи, що ти є таке… Неможливо сказати, що ти є необхідна для життя – ти є саме життя. Ти наповнюєш нас невимовною радістю … Ти – найбільше багатство на світі.  (Антуан де Сент-Екзюпері)

З ніжністю Землю називаємо «блакитною планетою», через більшість поверхні вкритої водою (70%). Основна частина (97,5%) вод на землі – солона, і тільки близько 2% – прісна. Але і цей мізер: річки, озера, льодовики,  підземні водойми є малодоступними. Зокрема, близько 60% прісної води акумульовано льодовиками. На сьогодні людство використовує майже 1% води, що є на  планеті.

Величезну цінність води знали ще в давнину. Древній мудрець Фалес Мілетський (640 – 545 рр. до н.е) говорив, що вода є першоосновою на землі. Про цілющі властивості води знало населення планети ще за декілька тисячоліть до нашої ери. Про воду складали пісні, казки, легенди, міфи, їй присвячувалися різні святкування, ритуали, деякі з них збереглися до наших днів. Воду обожнювали, на її честь будувалися храми, один із них знайдений у Центральній Америці – храм води племені майя.

Через катастрофічні проблеми нестачі питної води на планеті та для збереження водних ресурсів, виникла ідея проведення Всесвітнього дня водних ресурсів, яка вперше прозвучала на конференції ООН з охорони навколишнього середовища і розвитку (ЮНСЕД), що відбулася в 1992 році в Ріо-де-Жанейро. Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй, прийнявши резолюцію 47/193 від 22 лютого 1993 року, проголосила 22 березня Всесвітнім днем водних ресурсів.

Основні цілі проведення Всесвітнього дня водних ресурсів:

  • сприяти прийняттю відповідних заходів для вирішення проблеми забезпечення населення питною водою;
  • інформувати суспільство про важливість охорони і збереження ресурсів прісної води і водних ресурсів в цілому;
  • залучати до святкування Всесвітнього дня водних ресурсів уряди, міжнародні агентства, неурядові організації і приватний сектор.

Починаючи з 2000 року, кожний Всесвітній день води присвячувався певній темі. В попередні роки відзначення Дня води проходило під гаслами: «Турбота про наші водні ресурси є справою кожного», «Вода і жінки», «Вода для спраглих міст», «Чи достатньо води у світі?», «Ґрунтові води — невидимий ресурс», «Всі ми живемо вниз за течією», «Водні ресурси для XXI століття», «Вода для здоров’я», «Вода для розвитку», «Вода для майбутнього», «Вода і стихійні лиха» та ін. Нинішній рік проходить під гаслом «Навіщо витрачати воду?»

Українські Карпати, в тому числі територія Косівщини, є відносно добре забезпечені водними ресурсами. Густота річок району досить висока – (1-1,5км/км2). Завдячуючи відсутності великих забруднювачів – промислових підприємств, тваринницьких ферм, вода у річках залишається чистою. Але засмучує засмічення русел та прибережної території річок побутовими відходами, що псує естетичний вигляд та їх рекреаційну цінність.

22 березня є унікальною можливістю нагадати людству про надзвичайну важність водних ресурсів для навколишнього середовища і комфортного існування людства. Завдання кожної громади: забезпечити чистоту водних ресурсів на своїй території.

З приводу цієї події нещодавно відбулася зустріч наукового співробітника лабораторії екологічного моніторингу НПП «Гуцульщина» Глодової Любові Михайлівни з учнями Яблунівської середньої школи. Діти багато цікавинок дізнались про воду: про її структуру, про  призначення та важливість у нашому житті, скільки і як ми її використовуємо, якими чудодійними властивостями володіє вода, яка катастрофа чекає людство через неохайне, зневажливе відношення до природи, і чи існувало б людство на Землі, якби не було води?

Діти слухали із великим інтересом, хотіли довідатися все: скільки води потрібно випити, щоб бути красивими і здоровими, куди вода зникає після дощу, чому падає сніг? Згадали і про річки території парку. Великої уваги надали річці Лючці, її чарівності і особливості.   В кінці кожної зустрічі, які відбулися завдячуючи вчителю біології   Симчич Уляні Адамівній, діти винесли урок: бережливе ставлення до навколишнього середовища, це не тільки чиясь примха, це наш святий обов’язок.

Науковий співробітник лабораторії екологічного моніторингу НПП «Гуцульщина» Глодова Любов