Свідоцтво про державну реєстрацію ІФ № 512 від 12.03.2004 р.

Редактор Василь Пророчук.

Наша адреса: Івано-Франківська обл.
78600 м. Косів, вул. Дружби, 84.

Телефони: (факс) 4-95-69, 4-96-51.

Видрукувано в МПП «Евріка»,
м. Косів, вул. Незалежності, 34

Тираж 1000 примірників.

Tetrastes bonasia (Linnaeus, 1758)

Таксономічна належність

Клас — Птахи (Aves), ряд — Куродібні (Galliformes), родина – Тетерукові (Tetraonidae). Один з 2-х (за деякими джерелами, один з 3-х) видів роду; єдиний вид роду в Україні.

Природоохоронний статус виду

Вразливий.

Ареал виду та його поширення в Україні

Охоплює лісову смуги Європи і Азії. У Зх. та Центральній Європі трапляється у гірських лісах Альп, Родоп, Арден, Шварцвальду. В Україні поширений у Поліссі, Розточчі, Карпатах та подекуди на пн. лісостепової смуги.

Чисельність і причини її зміни

На початку 1970 рр. в Україні нараховано близько 38–42 тис., у 2007 р. — 22,5 тис. ос. (за неповними даними). Зниження чисельності зумовлюють: трансформація біотопів існування внаслідок лісогосподарської та інших видів діяльності, браконьєрство, чинник непокою, особливо у період гніздування.

Особливості біології та наукове значення

Осілий вид. Заселяє ліси різного типу, протее перевагу віддає деревостанам, у яких переважають береза, ялина, вільха з густим підліском та добре зволоженим грунтом. Моногам. Токує у квітні–травні. Кладка з 3–14 яєць. Насиджування 21–23 доби. Пташенята стають дорослими через 1,5 місяця. Живиться: навесні і влітку — зелені частини рослин, квіти, насіння, а також комахи та інші безхребетні; у кінці літа та восени — ягоди; взимку — сережки, бруньки та кінцеві пагони листяних дерев і кущів.

Морфологічні ознаки

Розміри дорослих птахів: маса — 350–500 г, довжина тіла — 350–370 мм, розмах крил — 480–540 мм. Самець зверху сірий з чорно-бурими і рудими поперечними смугами. На голові «чуб», над оком червона «брова». Підборіддя і горло чорні, облямовані білою смугою. Воло, груди й черево білуваті з бурими плямами. У самки немає чорної плями на горлі, загальний тон оперення значно рудіший, ніж у самця.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони

Занесено до Додатку ІІІ Бернської конвенції. Слід проводити біотехнічні заходи з поліпшення кормових та захисних властивостей угідь, обмежити антропогенний вплив на біотопи поширення виду, регулювати чисельність ворогів, налагодити штучне розведення з наступною інтродукцією у природне середовище.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Накопичено досвід зі штучного розведення у Росії, Німеччині, Польщі, Швеції тощо.

Господарське та комерційне значення

В минулому мисливський вид.

Листочня кучерява, спарасис кучерявий

Sparassis crispa (Wulfen) Fr.

Родина Листочневі – Sparassidaceae

Природоохоронний статус виду

Зникаючий.

Наукове значення

Реліктовий вид з диз’юнктивним ареалом.

Ареал виду та його поширення в Україні

Євразiя, Пн. Америка. В Україні трапляється спорадично в Карпатах, Західноукраїнських лісах, на Поліссі, в Лісостепу та Гірському Криму.

Чисельність та структура популяцій

Трапляється зрідка, поодинці.

Причини зміни чисельності

Збирання населенням, знищення вікових сосен.

Умови місцезростання

На корінні, біля основи стовбурів, зрідка на свіжих пеньках сосни, інколи ялини чи інших хвойних порід, у хвойних, переважно соснових лісах.

Загальна біоморфологічна характеристика

Плодові тіла неправильнокулясті, 10–40 см у діаметрі, інколи більші, 10–15 см заввишки, переважно до 6 кг за вагою, зрідка значно важчі (в Україні знайдено екземпляр вагою 16 кг), складаються з розгалужених сплющених на кінцях хвилястих гілочок, білуваті, кремові, світло-жовті, з віком буруваті. Відгалуження на кінцях тонкі, з кучерявим зубчастим краєм, прикріплені до великої коренеподібної м’ясистої стерильної основи (ніжки), яка глибоко заходить у землю чи субстрат. М’якуш білий, з сильним, дещо пряним ароматом, гіфи тонко- або товстостінні, здуті. Гіменій розвивається з обох боків плоских розгалужень, спори безбарвні, до жовтуватих, еліпсоїдні, гладенькі, часто з великою краплею олії, 4,5–7,5.3–5 мкм. Споровий відбиток білий чи рожевуватий. Плодові тіла з’являються в липні–листопаді. Сапротроф або слабкофітопатогенний гриб.

Спричинює жовто-буру гниль.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони

Охороняється у Кримському ПЗ та Карпатському БЗ. Необхідно підтримувати у колекціях чистих культур.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Зберігається в колекції культур шапинкових грибів Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України.

Господарське та комерційне значення

Смачний їстівний гриб; паразит хвойних дерев, руйнівник залишків деревини.

Народився Степан Стойко 14 березня 1920 року у селі Кричево, тепер Тячівського району Закарпатської області. У 1938 році закінчив класичну гімназію в Хусті, в якій особливу увагу звертали на природничі науки та іноземні мови. Після закінчення в 1949 році лісогосподарського факультету Львівського сільськогосподарського інституту (ЛСІ) працював в Ужгородському лісгоспі, де розширив свої знання у практичному лісівництві. У 1952-1954 роках Степан Михайлович учився в аспірантурі Інституту лісу АН УРСР. Кандидатську дисертацію захистив в Інституті ботаніки АН УРСР. Після цього впродовж дванадцяти років читав курс ботаніки на лісогосподарському факультеті ЛСІ. З 1966 року дотепер наукова творчість С.М. Стойка пов’язана з академічними установами м. Львова.

Ще наприкінці 50-х років, коли мережа заповідної справи формувалася стихійно і не було чітко визначено наукові поняття заповідних об’єктів, Степан Михайлович обґрунтував наукові засади формування ПЗФ, як заповідної біогеоценотичної системи, яку слід організовувати на рівні геоботанічних районів, округів, областей та всієї держави. Все це стало основою для формування системи ПЗФ України. Він особисто брав участь у створенні Карпатського біосферного заповідника, національних природних парків — Карпатського, Шацького, «Синевір», «Сколівські Бескиди», природного заповідника «Розточчя», багатьох інших регіональних ландшафтних парків та природно-заповідних об’єктів.

НПП «Гуцульщина» теж вважає Степана Стойка своїм «хресним батьком», оскільки саме з його ініціативи, наполегливості та підтримки громадськості району та депутатів рад різних рівнів, стурбованих погіршенням стану довкілля, масовим вирубуванням лісів та необхідністю збереження етнокультурної спадщини, було порушено питання про створення на Косівщині природно-заповідного об’єкту. На першій міжнародній конференції «Проблеми розвитку Гуцульщини», що проходила в рамках Міжнародного гуцульського фестивалю в м. Косові (1993 рік) прийнято звернення до Президента України, в якому зазначено, що збереження біорозмаїття Косівщини можливе тільки при створенні заповідних і природоохоронних територій.

Спільно із словацькими та польськими вченими ювіляр обґрунтував створення єдиного у Європі трилатерального біосферного резервату «Східні Карпати», який ЮНЕСКО в 1999 році зарахувала до світової мережі. Спільно з українськими та румунськими колегами він аргументовано довів неохідність створення двостороннього біосферного резервату «Мармароські гори», а разом з польськими — організацію таких резерватів на Розточчі і в Західному Поліссі.

Наукова спадщина С. Стойка багатогранна — протягом півстоліття він проводив дослідження в галузі лісівництва, геоботаніки, лісової екології, флористики, біології деревних порід, лісової термінології, історії науки та охорони природи. Наукова творчість ученого пов’язана здебільшого з теренами його рідного краю — Українськими Карпатами. Усю свою життєву енергію він віддає вивченню їхнього екологічного стану та природних ресурсів. Перу ювіляра належать більше 400 наукових публікацій, з яких понад 50 — у зарубіжних виданнях, в яких він акцентує увагу на нераціональному природокористуванні у Карпатах, на порушенні тут екологічного балансу, що стало причиною катастрофічних паводків, вітровалів, снігових лавин тощо. С.М. Стойко детально вивчив природні і антропогенні причини їх виникнення, а також обґрунтував заходи щодо їх попередження.

Вивчаючи поширення дубових лісів та їхній видовий склад на теренах Карпатської гірської системи, професор Степан Михайлович виявив у Закарпатті в прикордонній зоні з Румунією та Угорщиною локалітети трьох нових для України південноєвропейських видів — дубів австрійського, Далешампа та багатоплідного, збагативши цим інформацію про видовий склад аборигенної дендрофлори України. Проведені ним багаторічні дослідження підсумовані в монографії «Дубові ліси Українських Карпат. Екологічні особливості, відтворення, охорона» (2009). За цикл наукових праць «Розроблення наукових засад і практичних рекомендацій збереження біорізноманіття в контексті сталого розвитку України» у складі колективу авторів С.М. Стойко став у 2005 році лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки. За наукові досягнення в галузі охорони природи ювіляр одержав також багато інших вітчизняних та закордонних нагород.

12 січня 2010 року за вагомий особистий внесок у розвиток природно-заповідної справи в Україні, розширення національної екологічної мережі, охорону, збереження, наукове вивчення та відтворення особливо цінних природних комплексів та об’єктів С.М. Стойко нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Дирекція НПП «Гуцульщина» та його співробітники сердечно вітають професора С.М. Стойка з 90-річним ювілеєм, зичать йому міцного здоров’я, безмежного щастя, бадьорості, наснаги та нових творчих злетів.

Божого благословення Вам і Вашій родині на многії, благії літа!

Колектив НПП «Гуцульщина»

Традиційною частиною цих заходів була вікторина «Хто більше знає про пташку?». Найбільш інтригуючим під час неї було завдання «Відгадайте, що у чорному ящику?». У скриньці для кожної команди містилися різні гніздівлі. Треба було визначити, якому виду птахів вони належить та розповісти про них. Варіантів відповідей було дуже багато, однак правильну відповідь змогла дати лише одна команда. Нелегким був і фотоконкурс, де необхідно було впізнати пташку на світлині, а також відповісти на складні запитання про неї.

Завершилось свято нагородженням учасників цінними подарунками, грамотами та солодощами від Національного природного парку «Гуцульщина». У Косівському центрі дитячої творчості І місце завоювала команда «Синички» гуртка «Юні лісівники» з Пістинської ЗОШ І-ІІІ ступенів, ІІ місце — команда «Синички» екологічного театру «Соняшник» Кутської ЗОШ І-ІІІ ступенів, ІІІ місце посіли команда «Снігурі» екологічного театру «Соняшник» Кутської ЗОШ І-ІІІ ступенів та команда «Беркут» гуртка «Юні лісівники» з Пістинської ЗОШ І-ІІІ ступенів. У Яблунівському ЦДТ І місце виборов гурток «Юні лісівники» Яблунівського ЦДТ, ІІ місце поділили члени гуртка бісероплетіння Уторопської ЗОШ І-ІІ ступенів та гуртка художнього в’язання Стопчатівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, а третє — команда «Екологічний бумеранг» Стопчатівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Сподіваємось, що і надалі співпраця з Косівським районним і Яблунівським центрами дитячої творчості буде такою ж цікавою, захоплюючою і плідною. Дуже приємно, що з кожним роком кількість учасників таких заходів зростає, а отже збільшується загін знавців орнітології.

Вікторія ЛОСЮК,
провідний фахівець відділу рекреації та екологічної освіти

За цей період посаджено 12950 дерев і кущів, створено декілька нових газонів, квітників та місць відпочинку. Подбали працівники Парку і про наших пернатих друзів: вони виготовили та розвісили 200 шпаківень і синичників. Усі працювали на громадських заходах з благоустрою, як і на своїй основній роботі, організовано, дружно, творчо і з радістю. А це дозволяє досягати високих результатів. За визначенням Державної служби заповідної справи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України НПП «Гуцульщина» входить у трійку найкращих національних природних парків і заповідників. Такі успіхи і досягнення колективу не залишаються непоміченими на високому державному рівні. Так Указом Президента України Віктора Ющенка від 12 січня 2010 року за вагомий особистий внесок у розвиток природно-заповідної справи в Україні, розширення національної екологічної мережі, охорону, збереження, наукове вивчення і відтворення особливо цінних природних комплексів та об’єктів директору НПП «Гуцульщина» Василю Пророчуку присвоєно почесне звання «Заслужений природоохоронець України», а заступника директора — начальника відділу рекреації та екологічної освіти Анастасію Костюк відзначено Подякою Президента та Почесною грамотою Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Грамотами Міністерства також нагороджено працівників розсадника Старокутського ПНДВ Калину Семенюк та Любов Лукань, головного природознавця Івана Чернявського, начальника Шешорського ПНДВ Івана Михайлюка, провідного фахівця відділу рекреації та екологічної освіти Віталія Ходана і головного бухгалтера Андрія Лукинюка.

Багато зроблено, однак ще більше треба зробити. Колектив Парку запланував комплекс заходів щодо розбудови Маєтку Святого Миколая, рекреаційного містечка «Шешори», створення вольєрного господарства, науково-освітнього центру, розширення мережі рекреаційної інфраструктури та ін. Успішне виконання запланованого залежатиме не лише від злагодженої роботи колективу НПП «Гуцульщина», а й від підтримки та взаєморозуміння місцевої влади та громад. Ми дуже сподіваємось на добру перспективу в розбудові нашого краю.

Марія Юращук,
провідний фахівець відділу рекреації та екологічної освіти

У березні 2010 р. маєток відвідали учасники семінару-практикуму лідерів молодіжного самоврядування Івано-Франківської області. Організатором даного заходу виступив сектор у справах сім’ї, молоді та спорту Косівської райдержадміністрації. Дещо пізніше на базі НПП «Гуцульщина» та Яблунівського центру дитячої творчості проведено обласний семінар-практикум директорів районних та міських еколого-натуралістичних центрів учнівської молоді. Тема семінару «Використання елементів народознавства в системі роботи позашкільних закладів». Провідний фахівець відділу рекреації та екологічної освіти Вікторія Лосюк виступила на ньому з цікавою доповіддю «Роль пам’яток природи Косівщини у формуванні в молоді етнокультурних цінностей».

Спільно з відділом освіти Заліщицької райдержадміністрації Тернопільської областіпроведено також семінар вчителів трудового навчання шкіл району .

Віталій ХОДАН,
заступник начальника відділу рекреації та екологічної освіти

Фахівеці відділу рекреації та екологічної освіти Парку розповіли учням про весняні екологічні акції. Зокрема, акцентували увагу на важливості проведення Всеукраїнської акції «Збережемо першоцвіти», яка проводиться кожного року у березні-квітні по всій Україні. Метою цієї акції є збереження і охорона ранньоквітучих видів рослин, що занесені до Червоної книги України. Юні прирородолюби дізналися, що ареали першоцвітів, а саме підсніжника білосніжного, шафрану Гейфеля, білоцвіту весняного, різко зменшуються через господарське освоєння місць їх зростання та масове зривання на букети, завжди долучиатися до проведення весняних екологічних акцій.

Петро БІЛОУСЯК,
провідний фахівець відділу рекреації та екологічної освіти

В Карпатах є великий потенціал природних ресурсів: гриби, ягоди, лікарські рослини, мінеральні, прісні води. Але їх використовують не по-господарськи. Ліси та луки району вже не одне століття служать для заготівлі грибів, ягід, лікарських рослин. При надмірному вилученні їх з екосистем порушується баланс системи в цілому, що веде до виснаження і втрати деяких видів. Останнім часом особливо вразливими до антропогенного впливу є лікарські рослини та лісові ягоди (арніка гірська, беладонна, чорниці), запаси яких з кожним роком зменшуються, і з часом відтворити їх буде неможливо. Тому вже сьогодні треба активно розв’язувати ці проблеми, не чекаючи того часу, коли вже не буде що відновлювати.

Крім того, у горах мало орних земель, малородючі ґрунти — все це обумовлює низький рівень економіки, наслідком якого є безробіття та міграція населення. Одним з методів вирішення екологічних і економічних проблем є сталий (збалансований) розвиток, який включає в себе найперше охорону довкілля, раціональне використання природних ресурсів, рекреаційну діяльність, впровадження екологічно-безпечних сучасних технологій, подолання бідності та підвищення рівня життя населення. Мета сталого збалансованого розвитку невиснажливе природокористування на основі відновлюваних джерел ресурсів та енергії. Тобто, проблему слід вирішувати комплексно, що дасть можливість отримати високоякісні екологічно чисті продукти. Виробництво екологічно чистої продукції є перспективним напрямком сільськогосподарського виробництва в Україні. Цьому сприяє високий попит на таку продукцію на ринках розвинутих країн, значна потреба в ній і в нашій державі.

Назріла необхідність переорієнтації населення краю в русло рекреаційної діяльності – сільський (зелений) та інші види туризму, вирощування екологічно чистих продуктів рослинництва, ягідництва, грибів. Це допоможе розв’язати багато проблем сьогодення. Вже існує чимало культивованих видів ягід (чорниці, ожини, журавлини, актинідії, жимолості), які вирощують на плантаціях, грибів (печериці, гливи та ін.), які вирощують у теплицях, спеціалізованих та пристосованих спорудах і приміщеннях. Та й більшість лікарських рослини за кордоном ніхто вже не вилучає з природних систем, а вирощує на полях. Крім того вирощування лікарських рослин і ягід є досить прибутковою справою. Тому доцільно її активно впроваджувати у нашій місцевості — особливо вирощування рідкісних лікарських рослин: арніки гірської, родіоли рожевої, беладонни, тирличу крапчастого, чемерника чорного і ін., нетрадиційних ягід: чорниці високої, ожини безколючкової, актинідії. Це сприятиме покращенню екологічного стану і підняттю рівня життя людей. Дикорослі ягоди, особливо чорниці (афина), брусниці користуються великою популярністю у населення, рекреантів, фармацевтичної галузі. В природних умовах запаси цих ягід є обмеженими і не можуть повністю задовольнити щораз зростаючий попит. Крім того чорниці, брусниці в лісах та на полонинах збирають спеціальними гребінками, підриваючи коріння ягідників, а це веде до їх ослаблення, до того ж забирають весь врожай, не залишаючи нічого лісовим мешканцям.

Стела ФОКШЕЙ,
завідуюча лабораторією екологічного моніторингу

На порозі третього тисячоліття людство впритул наблизилося до межі самознищення через вичерпання деяких видів природних ресурсів. Надмірне забруднення довкілля синтетичними хімікатами різної природи, необґрунтованого чи неконтрольованого використання ГМО (генетично модифікованих, змінених організмів — рослин, тварин, бактерій тощо), споживання неякісної, часто шкідливої продукції, загалом через погіршення якості і стану довкілля. Вирощені за інтенсивними (які передбачають застосування у великій кількості отрутохімікатів та синтетичних мінеральних добрив) технологіями продукти, до складу яких входять ГМО, щораз частіше є причиною алергічних, онкологічних, хронічних системних захворювань тощо.

Що найнебезпечніше, такі продукти та розмаїті синтетичні наповнювачі, підсмачуючі речовини особливо шкодять дітям і молоді, окрім інших захворювань призводять до безпліддя. До того ж, зростаючі дози синтетичних мінеральних добрив та отрутохімікатів (пестицидів) не забезпечують відповідного збільшення врожаю, а, навпаки, призводять до отруєння, погіршення якості грунту, умов для корисних грунтових організмів, зниження родючості. Про це щораз голосніше нагадують небайдужі лікарі, гігієністи, представники споживачів, екологи різних галузей. Небезпека посилюється ще й тим, що в Україні проблеми генетично модифікованих організмів законодавчо належним чином не врегульовані. Загалом в країні відсутній (або не діє) незалежний обєктивний контроль за виробництвом та якістю продукції.

Щоправда населення Гуцульщини, особливо гірської частини, не так далеко і відійшло від природного землеробства. Хімізація тут була порівняно слабшою. Територія краю вважається сприятливою для виробництва екологічно чистої продукції, відпочинку та оздоровлення населення. Цей стан грунтів і довкілля неодмінно потрібно зберегти. Але і тут з кожним роком зростають обсяги застосування мінеральних добрив та різних синтетичних засобів захисту рослин. До того ж, традиційні методи землеробства далекі від оптимальних, через що не в повній мірі використовуються генетичні можливості рослин та екологічні умови (агро-екологічний потенціал території). Тому врожаї порівняно невисокі.

Більшу частину продуктів харчування до краю завозять з інших регіонів, якість яких не завжди відповідає чинним санітарно-гігієнічним вимогам. Та, очевидно, найбільше заважає запровадженню прогресивних енергоощадних та екологічно безпечних способів, засобів в землеробстві інертність мислення, несприйняття нового, прогресивного. «Перше було так», «наші предки робили так і ми будемо так поступати» — часто головні аргументи несприйняття новітніх агротехнологій. Безперечно все цінне, перевірене роками повинно шануватися і служити нащадкам, але наука не стоїть на місці. Прогресивні методи, засоби дозволяють одержати у 2-6 разів вищий і якісніший урожай з одиниці площі без нанесення шкоди довкіллю.

Стурбовані таким станом речей, щораз більше людей звертається до екологічно безпечних способів природокористування та об’єднуються в асоціації, товариства, клуби органічного, екологічного, природного землеробства.

Що таке органічне землеробство (ОЗ). Це використання природних процесів, явищ, живих організмів чи продуктів їх життєдіяльності, запровадження заходів, що сприяють перебігу природних процесів в агросистемах з метою одержання здорової, якісної продукції. Опоненти природного землеробства твердять, що не можна добитися високих врожаїв рослинництва без агрохімікатів та вберегти врожай від шкідників і хвороб. Але наука і практика численних практиків та ентузіастів ОЗ свідчать про протилежне. Врожаї можна навіть істотно (у декілька разів) збільшити при поліпшенні якості продукції та збереженні оптимального стану довкілля.

Які ж основні засади і методи ведення ОЗ:

1. Поверхневий обробіток грунту на глибину 4-12 см в залежності від попередника та культури. Традиційна оранка чи перекопка лопатою з перевертанням пласту, коли глибші шари грунту опиняються на поперхні і навпаки, є нераціональними із декількох міркувань: а) руйнуються так звані грунтові капіляри, судини, по яких вода легко піднімається із нижніх шарів у верхні, а також надходить повітря до коренів рослин; перевертання пласту призводить до запливання грунту, погіршення надходження води та повітря до кореневої системи, зрештою до сповільнення біохімічних процесів, зниження продуктивності рослин; б) гине більшість корисних живих грунтових організмів: у глибоких шарах грунту переважають бактерії, грибки, найпростіші, водорості, які розвиваються без доступу атмосферного повітря (анаероби), а у верхніх шарах переважають види (аероби), які без доступу повітря не можуть існувати. Перевертання пласту різко змінює умови життєдіяльності грунтових жителів. Для відновлення попереднього оптимального стану грунтової біоти (сукупності живих організмів) потрібен певний час і енергетичні затрати. Грунт — живий організм і для реалізації його потенціалу необхідно підтримувати динамічну рівновагу і життєдіяльність його мешканців. Поверхневий обробіток грунту та догляд за рослинами рекомендується проводити плоскорізом Фокіна, знаряддям яке здійснило революцію в землеробстві, завдяки розмаїтим можливостям, простоті, легкості, зручності, енергоощадності та порівняно низькій вартості.
2. Використання ефективних мікроорганізмів (ЕМ), які прискорюють перегнивання органічних матеріалів, відходів, до утворення компосту — цінного органічного добрива, продукують стимулятори росту, антибіотики, підвищують імунітет рослин до несприятливих умов, шкідників і збудників хвороб, сприяють очищенню грунту від шкідливих мікроорганізмів, збагаченню його стимуляторами, антибіотиками. ЕМ широко застосовуються також у тваринництві для очищення повітря, хлівів, в побуті (очищення каналізаційних стоків, усунення неприємних запахів, миття приміщень, посуду, прання тощо), загалом для оздоровлення довкілля. ЕМ використовуються на всіх етапах: при підготовці грунту і насіння, вирощуванні розсади, зрошенні, мульчуванні, кореневому та позакореневому підживленню рослин, зберіганні врожаю.
3. Компостування органічних відходів: соломи, бадилля, бур’янів, трави, тирси, листя, паперу тощо (всього, що здатне перегнивати) за допомогою ЕМ.
4. Створення «живого», родючого шару грунту. Відмова від синтетичних агрохімікатів: міндобрив, пестицидів, стимуляторів росту тощо. Основна увага надається вирощуванню сидератів (зелене добриво), використанню біологічних і агротехнічних методів захисту рослин, органічних добрив — найголовнішого чинника відтворення родючості грунтів, орієнтації на біологічні методи добування азоту з атмосфери шляхом фіксації його симбіотичною та асоціативною мікрофлорою (у бобових рослин). Окрім гною використовується попіл, кісткове борошно, сапропель (намул із водойм), компости із органічних відходів (тирса, кора дерев, відходи харчової промисловості тощо).
5. Мульчування — укриття грунту з метою попередження його висихання, заощадження вологи, поліпшення умов для кореневої системи рослин, знищення бур’янів тощо. В ОЗ грунт завжди повинен бути укритий. Для цього використовують різні органічні матеріали (траву, бур’яни, тирсу, кору, папір), які, перегниваючи, збагачують грунт поживними речовинами. Застосовують також агроволокно, темну поліетиленову плівку багаторазового використання.
6. Використання якісного елітного насіння, вирощеного за технологією ОЗ. Від якості насіння на 20-30% залежить майбутній урожай.
7. Застосування екологічно безпечних енергоощадних технологій переробки та зберігання продукції.

Переваги ОЗ:

• одержання здорової екологічно чистої продукції;
• здешевлення продукції, зменшення затрат на добрива та засоби захисту рослин;
• повторне використання органіки, вирішення проблеми сміття, очищення довкілля;
• створення здорового, родючого грунту;
• очищення від шкідливих мікроорганізмів побутових приміщень, хлівів, каналізації, території;
• праця як задоволення, насолода.

Якщо Вас зацікавила ця інформація і Ви справді прагнете поліпшити здоров’я своїх близьких, стан вашого обійстя та довкілля загалом, одержувати від догляду за рослинами справжнє задоволення, користуватися пільгами на придбання інвентаря, приладів, продукції, насіння, інформаційної літератури тощо, вступайте в клуб органічного землеробства. Клуб ОЗ в Україні нині налічує понад 50 тисяч членів — це люди різного віку, професії, соціального стану, роду занять. Вже 4 роки в Івано-Франківську діє такий клуб; по вул. Бельведерській 16, є офіс і магазин клубу, тут щочетверга о 17 годині проводяться лекції, заняття.

Почав діяти такий клуб і у Косові, наразі нас 25. Зустрічі у клубі відбуваються у 1 та 3 вівторок місяця о 16 годині в приміщенні Центру громадських ініціатив (майдан Незалежності, біля Ощадбанку). Тут проводяться тематичні лекції, заняття, перегляд та обговорення періодичних видань, спеціальної літератури, дисків, обмін досвідом, садивним матеріалом; можна замовити потрібні препарати, інвентар, насіння, саджанці тощо, а також оформити членство у клубі ОЗ.

Активними членами клубу органічного землеробства є працівники НПП «Гуцульщина». Власне природоохоронні установи є активними пропагандистами екологічно безпечного, збалансованого (сталого) природокористування на своїй та суміжних територіях. Ласкаво просимо до співпраці.

Любомир Держипільський,
завідувач наукового відділу, кандидат біологічних наук

Третє видання Червоної книги України побачило світ через 13 років і вже включало 542 види тварин та 826 видів рослин. У ньому враховані сучасні наукові дані щодо чисельності та поширення видів, положення міжнародних договорів.

До третього видання ЧКУ ввійшло п’ятдесят видів вищих рослин, один вид мохоподібних, два види лишайників та п’ять видів макроміцетів, які були виявлені на території НПП «Гуцульщина», отже загалом 58 видів (7% від загальної кількості «червонокнижних» видів України).

Шолудивник лісовий (Pedicularis sylvatica), косарики черепитчасті (Gladiolus imbricatus L.), півники сибірські (Іris sibirica L.), пухирник південний (Utricularia australis R.Br.) та ситняг карніолійський (Eleocharis carniolica W.D.J.Koch) наявні на території НПП «Гуцульщина» і були внесені до третього видання Червоної книги України. Перші два види не є рідкісними для території Парку, вони трапляються спорадично в його середньогірній частині, проте в межах України ці види рослин зростають рідко і потребують охорони. Півники сибірські виявлені в двох локалітетах, до того ж один з них знаходиться на прилеглій до Парку території. Пухирник південний був знайдений тільки в одному локалітеті (м. Косів, озеро Банське), де виявлена підвищена концентрація солей. Поки не підтверджена сучасними знахідками наявність на нашій території ситнягу карніолійського, гербарний зразок якого знаходиться в колекції Львівського національного університету.

Астранція велика (Astrantia major L.), арніка гірська (Arnica мontana L.) та волошка карпатська (Centaurea carpatica Porc.) були вилучені з списку Червоної книги України. Такий крок був мотивований тим, що астранція велика давно не є рідкісним видом для України, стан популяцій хороший, тому вона не потребує охорони. Аналогічна ситуація із арнікою гірською, вона характерна для передгірних та гірських районів, стан популяцій задовільний, хоч збір її як лікарської сировини продовжується. Така ситуація зумовлена на нашу думку тим, що при збиранні сировини береться тільки верхня частина рослини, тобто зменшуються масштаби насіннєвого розмноження, а вегетативне відбувається досить добре. Відповідно до наших спостережень, у популяціях арніки гірської на території НПП «Гуцульщина» за минулі три роки збільшилася кількість ювенільних (молодих) особин, що свідчить про розширення цих угруповань. Щодо волошки карпатської, то цей таксон є досить спірним і до кінця не ідентифікованим, що утруднює його охорону, крім того на нашій території волошка фригійська і волошка карпатська трапляються досить часто, розмноження хороше, популяції чисельні. Не зважаючи на те, що всі три види вилучені з Червоної книги України, арніка гірська повинна бути внесена до регіонального червоного списку.

Раритетна складова тваринного світу НПП «Гуцульщина» також досить вагома. Із загальної кількості видів другого видання Червоної книги України у нас було виявлено 68 видів тварин (18% від загальної кількості). За третім виданням кількість видів тварин значно збільшилася, оскільки до списків були внесені 20 нових видів, а вилучені тільки 6, інвентаризовані на території Парку. Загалом були вилучені чотири види комах, популяціям яких нічого не загрожує. Вилучені також два види ссавців — полівка водяна мала (Arvicola terrestris L.) та борсук звичайний (Meles meles .), які досить чисельні на території України і не перебувають на межі зникнення. Список рідкісних видів «НПП» Гуцульщина значно поповнився за рахунок риб, птахів та ссавців.

Варто зазначити, що незадовільний стан акваторій України через засмічення їх побутовими та промисловими відходами зумовлює внесення все більшої кількості їх мешканців до числа рідкісних та зникаючих видів. На території НПП «Гуцульщина» основною проблемою є обміління річок, тоді як кількість стоків від сільськогосподарських об’єктів зменшилася через їх ліквідацію, але зросла засміченість водойм та їх берегів через значне рекреаційне навантаження. Цікаво, що збільшилася кількість птахів, занесених до Червоної книги України, проте згідно інвентаризаційних даних стан їхніх популяцій на території Парку можна вважати задовільним. Ще однією «червонокнижною» групою, яка значно зросла, є кажани. Вони ведуть нічний спосіб життя, виявити місця їхнього проживання та ідентифікувати досить важко, тому внесення цих видів до ЧКУ повністю виправдане і для нашої території.

Отже, третє видання Червоної книги України значно поповнилося видами, що свідчить не стільки про загрози біорозмаїттю, скільки про активізацію заповідної справи в Україні і детальне дослідження стану популяцій видів не достатньо вивчених раніше. Виведення ряду видів з Червоної книги України було зумовлене значним покращенням стану популяцій та збільшенням їхньої чисельності, що також є позитивною тенденцією і дає надію на скорочення списків рідкісних та зникаючих видів тварин і рослин у майбутньому.

Марія Томич,
заступник завідувача наукового відділу